Про деякі поширені міфи щодо ПФУ та податків

Posted on Posted in Экономика и налоги

Періодично бачу розповіді про пенсійне забезпечення в Україні. Здебільшого згадки про явище являють собою міфи та свідомі маніпуляції. Вирішив описати реальність. Хочу акцентувати увагу: я пишу саме про реальні економічні факти і не збираюсь обговорювати той мотлох, в який “законодавці” упакували ці факти.

 

  1. Міфи зустрічав такі:
    1. Міф: “ЄСВ – це не податок, а “страховий платіж”, який платить робітник для формування пенсії у майбутньому.”
      Це не відповідає дійсності з наступних причин:

      1. Це саме податок. І сплачує його роботадавець (як податковий агент). І цей податок входить в загальну вартість витрат, які мусить нести роботадавець за право домовитися із людиною про трудові відносини. Із робітником укладається домовленість щодо заробітної плати, наприклад 10 тис. Грн. Робітник знає, що він отримає свої 10 тис. Роботадавець знає, що його загальні витрати на залучення робітника становлять 10 тис.грн. + ЄСВ+НДФЛ+ВС (22%+18%+1.5%).
      2. ЄСВ – сплачений сьогодні не впливає на розмір пенсії в майбутньому через непрозору систему вирахування та інфляційну політику держави. Обґрунтування у кінці.
    2. Міф: “Робітник платить податки.”
      1. Це, фактично, не так. Робітник – не сплачує податків. Роботадавець є податковим агентом і сплачує податок “за робітника”. В цьому є маніпуляція. Робітник не несе відповідальності за розрахунок, та сплату податку. Оскільки немає відповідальності за розрахунок та перерахування – немає факту сплати податку, то робітник його й не платить. Платить податковий агент, це його витрати, див. 1.1.1. Робітник не відчуває цієї втрати, коли в нього забирають, під загрозою покарання, частину зароблених працею коштів.
    3. Маніпуляція “Бюджетники теж платять податки, ще й більш чесно ніж часники.”
      1. Це є брехнею, тим не менш її часто повторюють. Це арифметика.
        Коли часник виплачує робітнику 10 тис. Грн. Заробітної плати результат є таким: Часник = -14150 грн., Робітник = +10000 грн. Бюджет = +4150 грн.
        Коли бюджетник отримує 10 тис. Грн. Результат є таким: Бюджетник = +10000 грн. Бюджет= -14150+4150 = -10000 грн.
        Коли часник виплачую заробітну плату результат для бюджета позитивний (+4150 грн.) коли бюджетна організація виплачує плату бюджетникові – результат для бюджета відмінний (-10000 грн.). Той самий результат був би, якби бюджетнику виплачувати заробітну плату без “податків”, але тут маємо свідому маніпуляцію. Не схильний до міркувань та рефлексії бюджетник має вірити, що платить податки.
  2. Міфи про пенсію.
    1. Міф: “Треба платити податки, щоб мати пенсію у майбутньому.”
      Цей поширений міф немає нічого спільного з реальністю. В Україні, фактично, діє виключно солідарна пенсійна система. Будь-які маскування під “накопичувальну” є лише спробами ввести у оману необізнаних людей. Далі поясню на прикладах та порівняннях.

      1. Гроші до ПФУ платить не той, хто буде отримувати пенсію. Платить работодавець, не робітник. Робітник не робить цієї “інвестиції”, лише знає, що, за досягнення певного віку, має отримати від чиновників невеличку “пенсію”. Щоб пенсія була більшою – треба бути державним службовцем. Щоб отримати ранішей – треба йти в міліцію (якби вона не називалася).
      2. Гроші до ПФУ стягуються примусово та у долях від фонду оплати праці. Це не договорі сторін, це примус. Це не інвестиція, це просто відбирання грошей, побудоване на якомусь принципі.
      3. Якщо людина має справу із реальним, приватним пенсійним фондом, то взаємини базуються на договорі конкретної люди з фондом. У випадку із ПФУ – взаємини побудовані на нормах закону. Як показує практика, 450 (або менше) абсолютно сторонніх осіб, можуть будь-якої ночі зробити все що завгодно з будь-яким “законом”, відповідно і з пенсією і нічого вдіяти буде не можливо.
      4. Якщо людина має справу із реальним, приватним пенсійним фондом, то по закінченні строку договору людина отримує всю суму власних накопичень, а не щомісячні подаяння у сумах, що розраховані за непрозорою формулою (Див. Статтю 27 Закону із посиланнями на коефіцієнт страхового стажу, який вираховується просто чудесно за статтеєю 25 того ж “закону”). Дуже рекомендую передивитися для розуміння.
      5. Якщо людина має справу із реальним, приватним пенсійним фондом, то може обрати валюту інвестицій, строк дії контракту ті інші умови. З ПФУ такого зробити не вдастся.
      6. Якщо людина має справу із реальним, приватним пенсійним фондом, вона не мусить утримувати 36 тис. (!) співробітників ПФУ (за даними ПФУ на квітень 2016р.), обслуговувати безлічн офісів (по декілька в обласних центрах, мінімум один – в районних), та платити за безґлузду операційну діяльність. Для потенційного вкладника пенсійного фонду, вже одного цього факту має бути достатньо для того, щоб оминати таку установу як ПФУ, як неефективну. Саме тому, внески до ПФУ збираються із примусом, саме тому вони є податкоми (грабіж) за визначенням.
      7. Варто зазначити, що, за всі роки існування, ПФУ жодного разу не проходив незалежний аудит, ніхто не встановлював яку саме кількість “мертвих душ” обліковує фонд.
    2. Міф: “Виплати до ПФУ сьогодні мають вплив на розмір пенсії. Чим більше платиш сьогодні, тим більше пенсія в майбутньому.”
      1. Цей міф поширюють люди, які мають коротку пам’ять та не вчили арифметику та економіку. Дивіться: здешевлення гривні до долара за 20 років, з 1996 до 2016 становить грубо 1300% (14 разів) з 1.8 до 28 грн. За один долар. При цьому я не враховую девальвацію долара за цей період, яка теж була суттєвою. Це проста ілюстрація втрати вартості національної валюти, в якої єдиній обліковуються пенсії. 20 років – достатній період для аналізу. Розрахунок пенсії за віком має в базі суми заробітної плати 1996 року в тому числі. Тільки от 1 тис. Грн. У 1996 дорівнює 14 тис. Сьогодні. Через 5 років ситуація буде ще гірша. Це для тих, хто економіку не вчив: коли НБУ запускає інфляцію, він хоче досягти просту ціль: той, хто отримав нові емітовані гроші першим, той отримав додатковий прибуток. Далі – всі програють, оскільки ринок швидко реагує на збільшення пропозиції товару “гривня” шляхом підвищення курсу обміну на інші товари. І тут увага: з кожним обертом ціє процедури відстань між вітками тієї “спіралі” стає все меншою, поки не доходить до гіперінфляції. Можете спостерігати за Венісуелою сьогодні. Інфляцію почали робити одразу після запуску гривні. Перші прояви мали відстань у кілька років: провал до 4 грн. Потім дрейф до 5.5 провал до 8, дрейф до 9. Чим більше тим коротший період. Жодного впливу на майбутню пенсію виплати до ПФУ не здійснюють, оскільки, на момент потенційного розрахунку пенсії у гривнях – вже відбудеться інфляція, можлива деномінація. Немає жодного сенсу викидати в цю чорну діру гроші сьогодні, поки вони ще мають якусь вартість. Все одно, якщо “державна пенсійна систсема” буде збережена – мінімальна пенсія буде всім. Окрім держслужбовців, міліції, судей, політиків та інших привелейованих осіб, звичайно.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *